ЯК ГОЛОВА ДЕРЖКІНО МАРИНА КУДЕРЧУК У ГОСТІ ДО КІНЕМАТОГРАФІСТІВ ХОДИЛА. ПОПЕРЕДНЬО ВИВЧИВШИ ДОНЕСЕННЯ СВОГО АГЕНТА. І ЯК ВОНИ ЇЙ «ЦИРК УСТРОІЛІ»
Голова Держкіно України пані КУДЕРЧУК уже на десятій хвилині свого перебування в Синій залі Будинку кіно демонстративно залишила засідання розширеного секретаріату правління Національної спілки кінематографістів України. Який, власне, й зібрався затим, аби познайомитись з нею, вислухати. Нова ж людина, хоча ми всі були вже трохи в курсі деяких її пріоритетів (наприклад, смиренній готовності віддати гроші від кіно на будівництво лікарень; звісно, що міфічних).
Через три години потому Кудерчук зателефонує спілчанському голові Олесю Янчуку і скаже, що то була «мелкая подлость» з його боку і що «цирк вы мне устроили». А в чому цирк? Янчук на початку люб’язно запропонував пані голові Держкіно виступити - хочеться просто познайомитись, дізнатися, що там нас чекає? Вона відмовилась: «я послухаю». Ну, добре, хай так…
«Цирк» розпочався після того, як вже перша ораторка Ганна Чміль (вона сама упродовж тривалого періоду очолювала кіногалузь) у максимально лагідній, майже благальній формі попросила «очольницю» (так називав її журналіст у недавньому інтерв’ю) не сприяти руйнації Довженко-центру, не позбавляти його фінансування. Бо ж вивести національний архів з бюджету легко, а як потім його назад вставити? (як саме говорила Чміль можна побачити і почути у відеофрагменті, який додається - https://fex.net/uk/s/yb73zbz ).
І от навіть така благальна інтонація викликала лють Очольниці. Прошипівши щось про «толерантність», встала й пішла геть, а в залі, ні в сих, ні в тих, лишились Лариса Кадочникова, Роман Балаян, Юрій Гармаш, Анатолій Кокуш (легендарний володар двох технічних «Оскарів»), Володимир Савельєв, Лесь Санін, Володимир Тихий, Ігор Савиченко та інші знані кінематографісти, яким ну просто робити нічого, окрім як прийти заради оцього короткометражного чиновного «цирку».
Найсмішніше, за кілька годин потому Кудерчук Marina Kuderchuk виставить на своїй сторінці у Фейс-буці свої розмисли про свою участь у тому засіданні, заявивши: «Єдине рішення в цій ситуації – це формат відкритого діалогу, до якого я була завжди готова: і сьогодні, і ще два місяці тому». Якщо це в неї отака «готовність до діалогу», то якою ця пані буває, коли вона «не готова»??
Притомили нашу Очольницю дискусії щодо Довженко-центру, зрозуміло; чути вже не може про той Центр. Так і поясни: у вас неточна інформація, все виглядає не зовсім так. Утім вона й спробувала це зробити уже у Фейс-буці - хоча є великий сумнів у правдивості її тверджень в режимі «не виноватая я, он сам пришел»…
Поведінка Очольниці викликала легкий шок навіть у завжди іронічного Романа Балаяна: «Такого я ще не бачив!» І справді: ми, кінематографісти, на своєму віку бачили багатьох чиновників - і суто партєйних, які вчили нас жити, нерідко трохи навіть (бувало й таке) ніяковіючи від того, що перед ними знамениті артисти і режисери, цілком дорослі. І держкіновські, які вимагали від нас «чистоти помислів» і натхненного служіння «хоть чему-нибудь, но правильному». І новітніх українських…
Кінематографісти люди незрідка нервові, вони дозволяли собі кричати і навіть ображати чиновників, але ж ті стояли, аки скелі непорушні. Бо ж істина проста: людина на високій посаді апріорі мусить бути готовою до публічного захисту своїх позицій. А тут - яка там уже публічність? Хоча попередники Очольниці Катерина Копилова і Пилип Іллєнко незмінно відгукувались на запрошення і приходили у Спілку, попри те, що далеко не завжди їм було там комфортно.
Утім, у тому самому пості фейс-бучному Кудерчук викрила «підступні» наміри організаторів зустрічі з нею. Бо ж виклала фотовідбитки мого листа секретарям правління Спілки з пропозицією влаштувати зустріч з нею. У листі можна прочитати такі «жахливі рядки»: «Відтак пропоную запросити, у наймирнішій, найлагіднішій транскрипції, Кудерчук на таку дискусію […], запросити, окрім керівників Ради, провідних продюсерів і режисерів […] Скажете, Кудерчук не прийме нашу пропозицію. Тим гірше для неї напередодні завершення її випробувального терміну. Тоді ми можемо ставити кадрове питання у радикальнішій площині. Однак краще, коли усе це відбудеться у мирний спосіб».
Ну і, запитати б в Очольниці, де тут наміри влаштування «провокації», про що Кудерчук заявила голові Спілки Янчуку ще до засідання секретаріату (у телефонній розмові). Пославшись саме на цього листа. А друге, про що хотілось би запитати: це ж що, пані головиха має свою агентуру у Спілці, яка й постачає її отаким «компроматом»? Бо ж йдеться про внутрішню переписку… Мерзенно й гидко, погодьтесь. Так уже було в радянські часи, коли до Спілки був приставлений кагебіст, який усе вивчав, до всього принюхувався. От, маємо нове видання…
А ще Очольниця від свого ж великого розуму виклала у себе відео виступу Ганни Чміль - з її мало не уклінним благанням прислухатись до неї. А тут у чому «провокація»?
Словом, ми побачили людину не тільки малокомпетентну, чий власне кінематографічний досвід вичерпується недовгим перебуванням у кріслі директора Запорозького кінотеатру (відтак усі її балачки в оприлюднених інтерв’ю в основному зосереджені на справах кінотеатральних), а й з особливим моральним кодексом. В основі якого презирство до кіно як мистецтва і до людей, які й створюють те мистецтво.
Колись у тому самому Синьому залі Будинку кіно Юрій Іллєнко (як це не парадоксально, він так само є одним із попередників Кудерчук, адже на початку 1990-х очолював таку ж структуру) переповів притчу, авторство якої приписують Сергію Ейзенштейну.
Притча така. Ось іде стадо оленів… Хто на чолі? Найрозумніший, найкрасивіший олень. Ось іде стадо баранів - хто на його чолі? Самий сильний, самий хитрий баран. Ось іде стадо кінематографістів, і хто ж на чолі?.. Тварина зовсім іншої породи.
Вислухавши ту притчу (було це десь у кінці 1970-х) тодішній голова Держкіно запитав: «Ви на кого натякаєте?»
Ми не натякаємо, говоримо прямо - героїня от сього скромного тексту з якогось іншого світу. То ж краще це просто визнати і повернутися туди, звідки прийшла.
Саме про це учасники засідання і написали у своєму зверненні до керівництва України (див. лист на сайті Спілки).
А ще я намагався пригадати, кого саме нагадує мені пані Кудерчук. І нарешті згадав: Огурцова-Іллінського з «Карнавальної ночі» Ельдара Рязанова. Не здивуюсь, якщо завтра ми прочитаємо черговий її перл, щось на кшталт огурцовського шедевру: «Прошу принять соответствующие меры против вышеуказанных товарищей, которые очень наивно думают, что они нашли в моем лице дурака».
P.S. Отой самий пост на своїй сторінці у ФБ пані Кудерчук прибрала. Не знаю, що саме стало причиною, але ж, але ж - текст її я скопіював. Може, тому, що учора стало відомо: Очольниця приховала від Мінкультури протокол засідання Ради з питань кінематографії, за яким на діяльність Центру Довженка виділялось біля 8 мільйонів гривень, і подала свою версію про 3 мільйони (хоча заявляла, що ні сном, ні духом). Про це розповів мені один із членів Ради.
Відео за цим посиланням:
або
З текстом звернення до керівництва держави можна ознайомитись на сайті НСКУ http://www.ukrkino.com.ua/about/spilkanews/?id=12604
Звернення підписали голова НСКУ Олесь Янчук, Лариса Кадочникова, Роман Балаян, Юрій Гармаш, Володимир Войтенко (голова правління Української кіноакадемії), Анатолій Кокуш, Олесь Санін, Володимир Тихий, Лариса Брюховецька, Ганна Чміль, Едуард Тимлін, Алік Шпилюк, Сергій Тримбач, Ірина Каплична, Георгій Стремовський, Дмитро Тяжлов, Станіслав Сукнено, Михайло Шаєвич, Наталя Чернишова, Юрій Ріпенко, Владислав Таранюк, Віктор Бажай.
На фото: М.Кудерчук, фото з відкритих джерел в Інтернеті, ніякого шпигунства - https://www.google.com/search…
Немає коментарів:
Дописати коментар